Завантажити документ у форматі Word:  

Новорічна ялинка

Для дітей працівників лікарні в період Новорічних свят профспілкою було придбано дитячі новорічні подарунки та організовано свято з запрошенням на Новорічну ялинку в палац культури «Мистецький».

Переступивши поріг палацу, діти поринули у казку, яку натхненно щороку створюють для них творчі та акторські колективи палацу. В фойє сяяла величезна красуня – ялинка, а під нею розгорнулося казкове дійство з пригодами, несподіванками та іграми.

Діти активно приймали участь в змаганнях, грали в сніжки, танцювали на дискотеці. Потім їх запросили до залу на новорічну виставу «Куди іде старий Новий рік». Вона була цікавою не лише малечі, а й дорослим, які привели діток. Акторський колектив кожного разу знаходить для сценарію нові ідеї та гармонічно поєднує тематику класичних творів з сучасністю. Сцена складала враження чарівної країни де казковий сюжет переплітався з художніми, танцювальними та пісенними композиціями. В новорічній виставі було задіяно більше ста учасників.

Дякуємо директору палацу «Мистецький» Мігуші Сергію Валентиновичу, всім працівникам, викладачам, творчим колективам за створення свята для наших дітей та бажаємо їм завжди залишатися молодими, енергійними, здатними до нових творчих звершень.

             

Подорожуючи Україною!

Вже рівно 10 років минуло з того часу, як профспілковим комітетом нашої лікарні була організована туристична поїздка у місто Полтаву. Потім були Львів, Чигирин, Умань, Севастополь, Феодосія, Портеніт, Диканька, Петриківка, Хортиця, Донецьк, Карпати…Подорожі стали справжнім захопленням для зацікавлених та активних працівників лікарні.

Не став винятком і цей рік. Прохолодний жовтневий день, сонце ховається за хмарами, дує осінній вітер… А ми вирушаємо у Вінницю.

Вінниця – доволі старе місто, вперше про нього згадано у 1363 році. Спочатку воно належало Великому князівству Метовському, потім Речі Посполитій, потім стало полковим містом Українського реєстрового козацтва, потім ввійшло до складу Російської імперії.

Нині це сучасне місто з розвинутою інфраструктурою. Старовинна бруківка, вузь колійні швейцарські трамваї, багато фонтанів та кованих скульптур, доглянутих парків та скверів, дитячих майданчиків створюють особливу атмосферу спокійного та затишного міста. Скрізь відчувалось, що вінничани люблять своє місто та піклуються про нього.

             

Підчас пішохідної прогулянки ми оглянули історичні пом’ятки міста: респектабельні особняки і дохідні будинки, будівлі реального училища (1890 р.), міської думи (1911 р.), готелю «Савой» (1912 р.), велику водонапірну вежу з червоної цегли з годинником і пожежним постом, комплекс колишнього Єзуїтського монастиря, православний Свято – Преображенський кафедральний собор, римо – католицький костел Пресвятої Діви Марії Ангельської.

Ми відвідали літературно – меморіальний музей українського письменника Михайла Коцюбинського (1864 р.- 1913 р.), що написав «Тіні забутих предків».

Завітавши у кав’ярню «Панъ Заваркінъ на синъ», ми насолодились найсмачнішим гарячим шоколадом. Настінні годинники, фарфорові статуетки, картини, грамофонні платівки, посуд та інші предмети інтер’єру - справжні антикварі альні речі, що створюють дивовижну атмосферу кінця IXX - початку XX століття. Кожен придбав тут пакуночок з чаєм або кавою на згадку про цей чудовий заклад.

           

Також ми відвідали найвідоміший туристичний об’єкт Вінниці – Національний музей – садибу Миколи Івановича Пирогова (1810 р. – 1881р.) – видатного вченого, лікаря, педагога, громадського діяча. « Я безкорисливо присвятив своє життя служінню і Батьківщині» - казав Пирогов.

Пирогов відкрив природно – наукові основи хірургії: нормальну та патологічну анатомію й фізіологічний дослід. Вперше в світі застосував ефір, як знеболювальний засіб при хірургічних операціях на полі бою.

Вперше в світі здійснив сортування поранених і хворих в залежності від характеру і місця поранення та започаткував нову науку – військово – польову хірургію. В перше залучив сестер – жалібниць для виходжування поранених і хворих, розробив інструкції, сформулювавши обов’язки старших сестер, чергових, сестер – господарок.

На території маєтку зберігся непоказний одноповерховий будинок – помешкання славетного лікаря. Тут зберігаються рукописи, друковані праці, фотографії, особисті речі Пирогова, хірургічні інструменти, предмети госпітального і аптечного вжитку, живописні полотна, скульптурні твори, книги та інші матеріали, які в хронологічній послідовності розповідають про життєвий і творчий шлях вченого і громадянина.

Збереглося і приміщення аптеки Пирогова, де він приймав хворих, інтер’єри його приймальні й операційної.

Воскові фігури, що зображають лікаря, його помічників і пацієнтів, дають змогу зануритись в середовище, у якому жив і працював Пирогов.

Неподалік лікаревої оселі стоїть храм Миколи Чудотворця. Саме в ньому покоїться забальзамоване тіло Пирогова. Воно зберігається у прозорому саркофазі і кожен може його бачити.

           

Ввечері ми відвідали знаменитий фонтан «Roshen». Це було чудове світло – музикальне шоу. Струмені води ніби танцювали під музику, змінювали колір та форму. Вода то здіймалась високо в небо, то розквітала у вигляді казкової квітки. Потім були лазерні вистави на воді «Лебедине озеро» та «Маленький принц». Незважаючи на дуже прохолодну погоду, ми отримали теплі враження та добрі відчуття.

Наша подорож до Вінниці закінчилась пікніком на свіжому повітрі. Ми збирали гриби, годували птахів, споглядали за риболовлею. А потім ласували смачним борщем та пловом, приготованими у казанах на відкритому вогні, спілкувались та отримували насолоду від споглядання за осінньою природою.

От і закінчилися вихідні дні. Час повертатися додому, до своїх повсякденних справ.

До нових зустрічей!

До нових цікавих подорожей!

 Підготувала:  Байдалюк Н.В.